Доктор Серафікус

«Доктор Серафікус» — роман українського письменника Віктора Петрова-Домонтовича, написаний у 1929 році й опублікований вперше у 1947 році в Німеччині. Роман був створений безпосередньо перед зникненням автора з літературного обрію. Припинивши письменницьку діяльність, Віктор Петров зміг уникнути причетності до так званої літератури соцреалізму, принципи якої суперечили його естетичним поглядам. Надалі Петров-Домонтович знаходить інші засоби самовираження, займаючись науковою діяльністю.

Сюжет твору розгортається навколо стосунків недоладного відлюдника-інтелектуала з людьми, що становлять його найближче і, фактично, єдине оточення: з п'ятирічною дівчинкою Ірцею, давнім другом, художником Володимиром Корвином та акторкою Вер Ельснер. Асоціальний доктор Серафікус в певний момент свого життя опиняється в ситуації, коли єдиною людиною, з якою він має нагоду поспілкуватися за цілий день, виявляється мала Ірця. Неусвідомлене почуття самотності героя виявляється в його прагненні мати дитину, проте про стосунки з жінками Комаха не хоче навіть думати. У цей час Володимир Корвин знайомить Серафікуса з талановитою, ексцентричною та вродливою Вер. Акторку приваблює нешаблонна особистість Комахи, однак щось подібне до стосунків між ними виникає лише через певний час і завдяки значним зусиллям Вер. Однак поки вона домагається взаємності Серафікуса, Корвин намагається здобути її власну прихильність. Врешті-решт Комаха починає відчувати до Вер щось подібне до кохання, тією мірою, якою його нестандартна особистість та постійна зайнятість науковою діяльністю це дозволяють. Однак Вер Ельснер втомлюється від стосунків і припиняє їх.