Двадцять тисяч льє під водою

«Двадцять тисяч льє під водою» (фр. «Vingt mille lieues sous les mers», дослівно — «Двадцять тисяч льє під морями»; у старих російських перекладах — «Вісімдесят тисяч верст під водою», у радянських — «80 000 кілометрів під водою») — класичний науково-фантастичний роман французького письменника Жуля Верна, вперше опублікований з 20 березня 1869 по 20 червня 1870 року в журналі «Magasin d’éducation et de récréation» (укр. «Журнал виховання і розваг»), що виходив за редакцією П’єр-Жуля Етцеля в Парижі, і вийшов окремим виданням у 1870 році.

Роман розповідає про пригоди капітана Немо на побудованому ним підводному човні «Наутилус» — технологічному дивові описуваного часу. Оповідь ведеться від першої особи, зі слів професора Музею natural history П’єра Ароннакса, одного з випадкових пасажирів цього субмарини.

Перше ілюстроване, книжкове видання (журнальне видання було неілюстрованим), опубліковане П’єром-Жюлем Етцелем, містить роботи художників Альфонса де Невіля та Едуара Ріу.

У 1866 році на очі мореплавцям почав траплятися незвичайний об’єкт, що перевершував кита швидкістю та розмірами.

Газити, а слідом за ними і вчені, зацікавилися невідомим об’єктом, який після довгих обговорень вважали невідомою науці твариною, імовірно — гігантським нарвалом.

Академічний інтерес змінився суто практичним, коли внаслідок зіткнень з об’єктом кілька кораблів отримали пробоїни. Було вирішено: у 1867 році спорядити експедицію на військовому парусно-гвинтовому фрегаті США «Авраам Лінкольн» під командуванням капітана Фаррагута, щоб знайти і знищити небезпечну для мореплавства тварину (судно вигадане, згідно з Реєстром Ллойда гвинтовий фрегат «Авраам Лінкольн», що належить флоту США, ніколи не існував).