Енеїда

«Енеїда» — українська бурлескно-травестійна поема, написана українським письменником Іваном Котляревським, заснована на сюжеті однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Вергілія. Написана чотиристопним ямбом.

Поема написана в добу становлення романтизму і націоналізму в Європі, на тлі ностальгії частини української еліти за козацькою державою, ліквідованою Росією в 1775—1786 роках. «Енеїда» — перша масштабна пам'ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою.

Поема започаткувала становлення нової української літературної мови та нової української літератури. Перші три частини поеми були видані в 1798 році, в Санкт-Петербурзі, без відома автора, під назвою: «Енеида. На малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ». Повністю «Енеїда» вийшла в світ після смерті Котляревського, в 1842 році. Цей твір є першокласним джерелом з українознавства, українського побуту та культури XVIII століття.

Поема «Енеїда» Івана Котляревського підсумувала ідейно-естетичні здобутки давньої української літератури та відкрила нову творчу перспективу для національного письменства. Вона зберегла традицію низового козацького бароко («низький стиль»), протиставивши його високому стилю російського псевдокласицизму. Вплив «Енеїди» був значним, спричинивши не лише явище котляревщини, але й започаткувавши самобутні пошуки в українській літературі на рівні жанру та стилю.

Як і оригінал, сюжет описує пригоди троянського отамана Енея, проте у викладі Котляревського вони подаються в антуражі тогочасної української культури. Після зруйнування батьківщини ворогами, Еней разом зі своїм козацьким військом шукає місця, де зміг би заснувати майбутню імперію. У його поневіряння втручаються боги, намагаючись хто допомогти, а хто завадити його подорожі.

Книга перша. Після знищення Трої греками Еней тікає з ватагою троянців морем. Богиня Юнона незлюбила Енея за те, що він ніколи нічого не просив у неї, а також те, що він син Венери — богині, котру Паріс визнав найгарнішою замість неї. Юнона побігла до бога вітрів Еола, щоби той здійняв буревій і потопив троянців. Еол розпустив вітри й зробив страшну бурю. Але Еней дав богові моря Нептунові хабаря і буря стихла. Венера, хвилюючись за сина, пішла жалітися на Юнону до батька Зевса. Той сказав, що доля Енея вже вирішена — він поїде до Риму, «збудує сильне царство», «на панщину весь світ погонить» і «всім їм буде ватажок». За словами Зевса, шлях Енея лежав через володіння Карфагена, де той буде в безпеці.