Голова професора Доуеля

«Голова професора Доуеля» — науково-фантастичний роман російського радянського письменника-фантаста Олександра Бєляєва, один із найвідоміших творів письменника. Перший варіант у вигляді оповідання був опублікований у «Робітничій газеті» 1925 року. У тому ж році оповідання було надруковане в журналі «Всесвітній слідопит». Роман уперше був надрукований 1937 року в ленінградській газеті «Смена». Після публікації в «Смені» того ж 1937 року роман було опубліковано в журналі «Навколо світу», а наприкінці 1937 — на початку 1938 року під назвою «Коли мертві оживуть» — у рижській російськомовній газеті «Газета для всіх». 1938 року роман вийшов окремим виданням у видавництві «Советский писатель». Але оповідання було перероблено на роман ще в 20-ті роки. У РДАЛМ зберігається датований 1928 роком рукопис роману, який тоді називався «Воскреслі з мертвих». Редакція 1928 року дещо відрізняється від остаточної.

Паризький професор-хірург Керн таємно проводить успішні роботи з оживлення людської голови. Марі Лоран, яка влаштувалася асистенткою в його приватну клініку, випадково дізнається, що успіхом у дослідженнях Керн завдячує оживленій ним голові його колишнього керівника, відомого професора Доуеля, який помер за підозрілих обставин. Керн приховує факт існування оживленої голови й змушує її працювати на себе.