Князь Кий

«Князь Кий» — історичний роман українського письменника Володимира Малика, який був написаний у 1980 році і розповідає про вигадані події V ст. — боротьбу східних слов'ян з загарбниками-гуннами.

За цей роман Малику було присуджено літературну премію ім. Лесі Українки.

Головний герой твору — Кий, син полянського старійшини Тура. Кий разом з братами на полюванні рятує князя уличів та його родину і дізнається, що Ернак, син Аттіли, веде гуннів, аби знову підкорити східні племена. Кий закохується в доньку князя угличів Цвітанку. Брати прихистили княжу родину у своєму племені, а самі повідомили про наступ гуннів престарілому полянському князю Божедару, який скоро має завершити свій земний шлях і передати княжий стіл одному із синів: або старшому Радогасту, або молодшому Чорному Вепру, синові княгині Чернети, яка є донькою Аттіли. Княжич Чорний Вепр закохується в Цвітанку і під час свята Купали силоміць викрадає її. Кий вирушає до князя Божедара, щоб той спонукав свого сина віддати Цвітанку, але князь помер і замість нього обрали князем Радогаста. На княже городище Родень нападають гунни. Кий разом з князем Радогастом стає на битву, але гунни розбивають полян своїм клином кінноти. Радогаст гине від стріли, а Кий виявляє, що це стріла Чорного Вепра, який перекинувся на бік своїх родичів-гуннів. Кий бився до останнього, аж поки його взяли в полон і вирішили спалити разом з Радогастом і ще не похованим Божедаром; Кию вдається втекти. Цвітанка за наказом Чорного Вепра залишилася під наглядом діда-бджоляра. Їй дивом вдається втекти, за нею в погоню рушили слуги зрадника-княжича.