Конец вечности

«Кінець Вічності» (англ. The End of Eternity) — роман американського письменника-фантаста Айзека Азімова. Написаний у 1955 році. Тема Азімова — «Переміщення в часі» (див. Хронофантастика). Деякі критики вважають його одним із найкращих творів Азімова.

Роман описує існуючу поза часом і простором могутню організацію Вічність, здатну здійснювати подорожі в часі. Вічність було засновано в 27-му столітті після того, як на основі генератора темпорального поля вченого 24-го століття Віккора Маллансона, який вважається легендарним засновником Вічності, було проведено прориві дослідження в математиці та фізиці. На основі цих досліджень удалося простягнути темпоральне поле далеко в майбутнє, коли Сонце перетворилося на Наднову. Черпаючи енергію Наднової, організація забезпечила себе енергією для переміщень у часі. Дослідження часу привели Вічних до низки нерозв'язних загадок, зокрема «Прихованих Століть» між 70 000-м і 150 000-м століттями, проникнути в які Вічні не змогли, але з'ясували, що після 150 000-го століття людства не існує. Однією з теорій було існування надлюдей, значно розвиненіших технічно, ніж Вічні.