Мартин Боруля

«Мартин Боруля» — трагікомедійна п'єса в п'яти діях українського письменника Івана Карпенка-Карого, написана 1886 року.

П'єса описує марні намагання шляхтича Мартина Борулі досягти успіху через отримання дворянства. Його самовпевненість стає перешкодою для щастя дітей Мартина.

Сюжет комедії «Мартин Боруля» письменник побудував на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало часу, але марно — дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тубілевич, а в нових Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простої людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь піднестися над іншими.

Мартин Боруля — багатий український шляхтич, що орендує землю у поміщика Красовського. Він подає позов на Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Йому лишається тільки отримати схвалення від Сенату. Як сподівається Боруля, тоді він виграє справу проти Красовського. Заради цього він готовий віддати будь-які гроші. Боруля впевнений, що отримає дворянство, тому заздалегідь вводить у своєму помісті нові порядки: бере наймитів, наказує всім у родині говорити й поводитися «як у панів».