Невеличка драма

«Невеличка драма» — роман українського письменника Валер'яна Підмогильного, опублікований 1930 року.

Разом із творами Віктора Домонтовича, цей роман заклав підвалини жанру українського інтелектуального прози довоєнного періоду, поєднавши глибокий психологічний аналіз, філософську рефлексію та гостру проблематику урбаністичного побуту радянського Києва кінця 1920-х років.

У центрі сюжету — зіткнення двох протилежних світоглядів: романтичного ідеалізму службовиці Марти Висоцької, яка мріє про виняткове кохання, та холодного раціоналізму молодого професора-біохіміка Юрія Славенка, який розглядає почуття лише як біологічну закономірність. Марта вирішує здійснити подвиг, розірвавши стосунки на піку почуттів і цим уберегти їх від згасання. Пишаючись новизною свого вчинку, вона за кілька днів знаходить таку ж розв'язку в драмі Ібсена, а Славенко за тиждень після розставання прагматично одружується з дочкою свого колеги. Чіпляючи вічні теми протистояння прагматизму й духовних ілюзій, індивідуальної свободи та стандартів побуту, Підмогильний з іронією та драматизмом показує розчарування людини, чиє прагнення до унікального «романтичного подвигу» розбивається об банальність і байдужість реального світу.

Молода службовиця махортресту Марта Висоцька винаймає скромну кімнату в будинку на Жилянській вулиці в Києві, де її сусідами є родина безробітного радянського кооператора Давида Семеновича Іванчука та німкеня фрау Гольц. Марта мріє про піднесене, романтичне кохання «як у романі», відкидаючи практичні й буденні залицяння. Її давній шанувальник, колишній військовий фельдшер і працівник соробкопу Льова Роттер, безнадійно й жертовно закоханий у дівчину, пропонує познайомити її зі своїм фронтовим приятелем — молодим і талановитим професором-біохіміком Юрієм Славенком. Водночас до Марти сватається молодий інженер Дмитро Стайничий, який пропонує раціональний шлюб без «зайвих ілюзій», а сам Славенко в цей час готується до прагматичного одруження з розважливою дочкою професора Маркевича Ірен.