Тіні забутих предків

«Тіні забутих предків» — повість українського письменника Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині в 1911 році.

У творі розповідається про кохання гуцулів Івана й Марічки з ворогуючих родів. У повісті яскраво передано гуцульські побут і життя з елементами фольклору.

1960 року поставлено балет на музику Віталія Кирейка.

1964 року повість екранізував Сергій Параджанов.

У селі біля річки Черемош ростуть двоє дітей, Іван та Марічка. Через відлюдькуватість та цікавість до чаклунства й нечистої сили мати Івана навіть вважала його одмінком. Коли йому виповнюється 7 років, одного разу, пасучи корів, Іван чує дивну пісню, хоча поряд немає людей. Згодом він дізнається про давню ворожнечу свого роду Палійчуків з Гутенюками, та стає свідком нападу на свого батька, від рани той за кілька днів помирає. Під час конфлікту він б'є Марічку, адже вона з роду Гутенюків, та викидає в річку її кісники. Вона хвалиться, що має кращі, Іван із заздрощів починає хвалитися сам і врешті діти забувають про образу.