Вертеп

Вертеп – повість українського письменника Аркадія Любченка, написана, за його словами, «езопівською мовою»; вперше надрукована у журналі «Літературний ярмарок» у 1929 році. Вважається найкращим твором у доробку автора.

Повість не має загальної сюжетної лінії та складається з одинадцяти частин.

У вступній частині під назвою «Слово перед завісою», читачеві пропонується подивитися «вертеп» – мистецьке дійство, що, за характеристикою автора, є «зливою найрозмаїтіших кольорів та відтінків…грандіозним калейдоскопом». Автор закликає слідувати за цим каскадом фарб і звуків та зауважує на появу головної героїні – Жінки.

В наступній частині автор передає почуття від перечитаних забутих нотаток, що змушують замислитися над швидкоплинністю життя та неможливістю повернення у минуле. Ці його почуття підсилюються звуками траурного маршу Шопена, картиною похорон та образом сумної жінки, яка ховає свого чоловіка.

Але незабаром кладовище залишається позаду та шлях автора пролягає у новий день, сповнений кольорами, які порівнюються із палітрою Анатоля Петрицького.