Воно

«Воно» (англ. It) — роман американського письменника Стівена Кінга, написаний у жанрі жахів, уперше опублікований 1986 року видавництвом Viking Press. У творі порушено важливі для Кінга теми: влада пам'яті, сила в об'єднанні, вплив травм дитинства на доросле життя. Відповідно до основної сюжетної лінії, семеро друзів з Америки з вигаданого міста Деррі в штаті Мейн борються з почварою, що вбиває дітей і здатна втілюватись у будь-яку фізичну форму. Оповідь здійснюється паралельно в різних часових інтервалах, один із яких відповідає дитинству головних героїв, а інший — їхньому дорослому життю.

Спершу, задумуючи образ головного злодія як троля під мостом, письменник розвинув ідею антагоніста, що використовує збірний образ від різних почвар, до істоти, яка має риси упиря, перевертня й інопланетної форми життя. Хоч перші задуми щодо твору в автора з'явились у Боулдері, головним джерелом натхнення для міста Деррі, де й сталися події книги, послужив Банґор. На поведінку персонажів-дітей Кінг проєктував власні дитячі спогади. Протягом року по публікації книга розійшлася накладом понад двох з половиною мільйонів примірників.

Твір був номінований на премію «Локус» за найкращий фентезійний роман і «Всесвітню премію фентезі». Книга увійшла до декількох престижних рейтингів найкращих романів століття й тисячоліття, хоч і єдиного критичного сприйняття ця праця не здобула. На думку низки дослідників, роман вийшов затягнутим, перевантаженим елементами жахів, подекуди заплутаним, з не найвдалішою розв'язкою. Інші критики хвалили подвійну систему оповіді, історичні вкраплення, велику кількість персонажів, виразного антагоніста в подобі страшного клоуна. Численні суперечки були породжені сценами підліткового сексу. Роман 1990 року адаптував Томмі Лі Воллес у форматі однойменного телевізійного міні-серіалу. 2017 року на екрани вийшла друга кіноадаптація.

Події відбуваються в містечку Деррі штату Мейн. Восени 1957 року шестирічний хлопчик Джордж Денбро, граючись газетним корабликом, губить його в дренажному колодязі. Там він бачить клоуна Пеннівайза, що доброзвичливо звертається до нього, та раптом береться затягувати Джорджі всередину. Джорджа кидається рятувати перехожий, але марно — клоун відриває хлопчику руку і той помирає. Десятирічний брат загиблого, Білл, що страждає на заїкання, тяжко переживає втрату брата. Батьки винять в цьому його, адже саме Білл зробив Джорджу кораблика і відправив його на вулицю гратися.