Земля Санникова

«Земля Санникова» (рос. «Земля Санникова») — науково-фантастичний роман В. О. Обручева, написаний близько 1924 року, вперше опублікований 1926 року. Він є класикою дитячої літератури, постійно перевидається, перекладено європейськими й азійськими мовами.

Дія книги розгортається на початку XX століття, до російсько-японської війни. Основу сюжету складає подорож трьох засланців, козака і якута-провідника на Землю Санникова (яка, за версією Обручева, розташувалася на північ від Новосибірських островів). Мандрівники виявляють на Землі Санникова «оазу» серед полярних льодів — кальдеру згаслого вулкана, — і тамтешнє загублене плем'я онкілонів, що прийшло з материка за 424 роки до того. Дослідники поселяються серед оленярів, які тепло приймають чужинців, навіть надавши право вибору дружин. Онкілони ведуть війну з дикунами (неандертальцями або еректусами), яких називають «вампу», і російські вчені можуть спостерігати зразки викопної флори і фауни, вивчати давніх людей. Однак після півроку перебування дослідників відбуваються деякі стихійні лиха, через які вулканічна «грілка» перестає опалювати полярну оазу, а повінь виганяє онкілонів з насиджених місць; далі починається виверження вулкана. Оскільки онкілони пов'язали свої нещастя з приходом білих людей, дослідникам доводиться тікати. Один із дослідників загинув у землетрусі, провалившись у вулканічну тріщину разом із усіма науковими зразками, записами і світлинами. Четверо мандрівників, що залишилися, й онкілонська дружина одного з них повернулися до Якутії з надією відправити в майбутньому експедицію для відшукання того, що залишилося від Землі Санникова.

Минули епохи у розвитку тваринного світу Землі і давніх народів, на думку критиків, зображалися В. Обручевим з художньою зримістю, а пригодницький сюжет супроводжується пізнавальним матеріалом. В «Короткій літературній енциклопедії» висловлено думку, що академік Обручев виступив також як майстер літературного пейзажу, поєднуючи аналітичну спостережливість дослідника природи з поетичним сприйняттям митця. Роман викликав велику зацікавленність широкої публіки, спровокувавши у 1930–1950-ті роки свого роду географічний ш геологічний «бум» у Радянському Союзі. Сам академік Обручев не сумнівався в існуванні Землі Санникова у минулому, вважаючи її крижаним чи вулканічним островом, що відбито у його публікаціях, призначених для широкої публіки.

Дія роману розгортається 1904 року. Розповідь починається із засідання Російського географічного товариства, присвяченого пошукам зниклого барона Толля. Доповідач завершив свій виступ твердженням, що Земля Санникова — міт, жертва дослідника була марною. Несподівано його перервав один із присутніх вигуком: «А все-таки вона існує!» Керівник і дорадник експедиції академік Шенк у перерві просить баламута пояснити свою позицію. Їм виявився молодий політичний засланець Матвій Горюнов, який уже п'ять років мешкав у селі Козачому у гирлі Яни. На засланні він зустрічав людей, які «ясно бачили Землю Санникова і твердо переконані в її існуванні». Молодий чоловік почав пристрасно переконувати Шенка у своїй правоті: «завдяки якимось особливим умовам Земля Санникова, незважаючи на своє північне положення серед льодів полярного океану», має тепліший клімат. Це міг бути гарячий вулкан, що зігріває ґрунт, або гарячі ключі. Підтвердженням тому стало дивне зникнення «цілого народу онкілонів, який жив на Півночі». Після засідання Шенк підняв наукову літературу та дійшов висновку, що підприємство Горюнова — пошук Землі Санникова — може мати успіх. Шенк видав студенту дві з половиною тисячі рублів на закупівлю у Петербурзі необхідного спорядження та передав з Академії наук наукові прилади. До загону Горюнов вирішив долучити своїх товаришів-висланців: Семена Ордіна та Павла Костякова.