Аліса у Дивокраї

«Алісині пригоди у Дивокраї» (англ. Alice's Adventures in Wonderland) зазвичай використовується скорочена версія «Аліса у Дивокраї» (англ. Alice in Wonderland, альтернативні переклади назви українською: «У Країні Чудес», «Аліса в Країні Чудес», «Аліса в Країні Див», «Пригоди Аліси в Країні Чудес», «Пригоди Аліси в Дивокраї» та «Пригоди Аліси в Країні Див») — дитяча повість- казка англійського професора математики Чарлза Лютвіджа Доджсона (він же Льюїс Керрол); опублікована 26 листопада 1865 року. Як продовження історії, у 1871 було видано роман «Аліса в Задзеркаллі». Українською твір вперше було перекладено 1960 року Галиною Бушиною.

Історія, описана в книзі як пригоди дівчинки Аліси в фантасмагоричній країні, сповнена сатиричних натяків на друзів та ворогів Доджсона, пародій на шкільні вірші, які викладали в британських школах у XIX столітті.

«Пригоди Аліси в Дивокраї» мали визначний вплив на жанр художньої фантастики. Хоча Льюїс Керролл дуже скромно написав про власний твір у сатиричному журналі «Punch», він надихнув на велику кількість фільмів, картин, хореографічних постановок тощо.

Униз і вглиб кролячою норою

Англійська дівчинка Аліса сидить зі свою сестрою на березі річки. Їй не цікава книжка, яку читає їй сестра, адже в ній немає малюнків, і мало не засинає. Аж раптом поруч пробігає Білий Кролик з годинником, кудись поспішаючи, і Аліса біжить за ним. Вона слідує за ним у кролячу нору, де падає в криницю, складену з полиць і мисників, і потрапляє до зали з безліччю замкнених дверей. Їй не вдається наздогнати Кролика, який тікає до коридору з багатьма маленькими дверми. Аліса знаходить ключ від одних із них і бачить за ними сад, але не може туди пролізти. Проте вона бачить пляшечку з написом «випий мене» і, випивши вміст, зменшується. Тепер дівчинка може вільно пройти у двері, але згадує, що лишила ключ на столику, який тепер дуже високий для неї. З'ївши покладене поруч тістечко із запискою «з'їж мене», Аліса виростає.

Озеро сліз