Декамерон

Декамерон (італ. Il Decamerone, від грец. δέκα «десять», ἡμέρα «день» — «Десятидення») — збірка зі ста новел італійського письменника Джованні Боккаччо. За сюжетом десятеро молодих флорентійців (семеро жінок, троє чоловіків) залишають охоплене чумою місто, оселяються на заміській віллі і протягом десяти днів розповідають цікаві і повчальні історії (всього їх сто), які широко відтворюють розмаїте повсякденне життя. «Декамерон» у перекладі з грецької — «десятиденник». Композиція книги мозаїчна — кожна оповідка має завершений сюжет, а всі разом створюють своєрідну енциклопедію людських стосунків. Сюжети новел мандрівні, письменник творчо обробив міські анекдоти, античні сюжети і навіть арабські казки. Головна задумка книги - це зображення людської натури як недосконалої, поринутої у брехню істоти.

«Декамерон» подарував Боккаччо європейську популярність. У «Декамероні» до досконалості доведений жанр міської новели, що відкрив шлях усій ренесансній новелістиці. Приваблювали не тільки цікавість оповідань, яскраві образи героїв, їх соковита мова, але й художня добірність новел Боккаччо, нетрадиційне трактування ряду фабул, поширених у попередній середньовічній літературі, загальний ідейний лад його творів. У «Декамероні» висвітлились нові грані гуманістичного світогляду, в тому числі його антиаскетичні ідеали. У центрі уваги Боккаччо — проблема самосвідомості особистості, що отримала широку перспективу в подальшому розвитку ренесансної культури.

«Декамерон» здобув велику популярність в Італії, де Боккаччо знайшов чимало послідовників (Франко Саккетті, Мазуччо тощо). Вже в XIV ст. він був перекладений на французьку та англійську мови, пізніше сюжети «Декамерона» часто позичали літератори інших країн Європи, нерідко переробляючи їх в дусі національних традицій.

У Франції під впливом перекладу «Декамерона» близько 1462 роки з'явився збірник «Сто нових новел», а Маргарита Наваррська за зразком «Декамерона» склала з 72 новел «Гептамерон» (1559). Завершують розвиток жанру колекція з 214 новел Маттео Банделло (звідки черпав сюжети своїх комедій Шекспір), «Приємні ночі» Страпароли (1550-55), які витримали, незважаючи на заборони церковної влади, не менше півсотні видань, і «Повчальні новели» іспанця Сервантеса, які можуть розглядатися як пролог до розвитку роману Нового часу.

Варто відзначити, що деяка частина новел «Декамерона» майстерно запозичена з історій, що трапляються в античній літературі, приміром, у «Метаморфозах» Апулея.

Оповідь починається описом чуми в Флоренції 1348 року, в описі якої Боккаччо наслідує Тукідіда. I ось під час найбільшого розпалу чуми сім молодих дівчат зустрівшися в церкві Санта Марія Новелла почали міркувати, що робити. По довгій суперечці вони вирішили тікати з небезпечного міста на чисте повітря до заміської вілли. Наближаються три юнаки, які прохають прийняти їх до себе. Дівчата згоджуються і все товариство, захопивши з собою і челядь, їдуть геть на село — проводить час на прогулянках та танцях, іграх та бесідах. В часи великої спеки, коли не можна ні гуляти, ні танцювати, вирішено кожному оповідати по новелі, а що компанія прожила на віллі десять днів (звідси назва Декамерон або десяти денник), то й склалося сто новел. Ця рамка, або цей плин творять оригінальну рису Боккаччо. Друга оригінальна риса італійського новеліста це те, що в нього новела кожного окремого дня стає ілюстрацією до якоїсь загальної теми. Наприклад, у новелах другого дня всі оповідають на тему, як люди по довгих перешкодах та пригодах у справі досягнення своєї мети нарешті її досягають таки; в новелах третього дня розповідається про людей, що набувають те, що вважали загубленим. Новели четвертого дня мають своїм сюжетом романтичні авантури з сумним наслідком і навпаки, в новелах п'ятого дня описується любов із пожаданим кінцем; у новелах сьомого та восьмого дня оповідається про хитрі шахрайства жінок над чоловіками та навпаки. Винятком з'являються новели першого і девятого днів, де бесідники розповідають, що кому подобається і новели шостого дня, засновані на дотепних та колючих відповідях, що увільняють чоловіка від небезпеки.