Легенда сонного виярку

«Легенда про Сонну Балку» (англ. The Legend of Sleepy Hollow[?]) — оповідання американського письменника Вашингтона Ірвінга, вперше опубліковане в його збірці 34-х творів у 1819 році. Ірвінг написав оповідання, поки жив у Бірмінгемі. «Легенда сонного виярку», а також «Ріп ван Вінкль», є одними з ранніх прикладів американської фантастики з тривалою популярністю, особливо під час Геловіну.

Оповідання описує сільську місцевість біля голландського поселення Тері Таун (історичне Террітаун в штаті Нью-Йорк), у вузькому видолинку з назвою «Сонна Балка». Долина славиться своїми привидами і моторошною атмосферою, яка захоплює уяву її жителів і відвідувачів. Деякі мешканці переказують, що місто було зачароване у дні раннього голландського заселення. Інші розповідають, що індіанський вождь, чаклун свого племені, проводив тут збори пау-вау, перед тим як місцевість була знайдена Генрі Гудзоном. Найбільш відома примара у виярку — це вершник без голови, який, за легендами, є привидом гессенського солдата, якому відірвало голову артилерійським ядром під час якоїсь «безіменної битви» війни за незалежність.